Я народився в католицькій родині, де було 8 дітей. Я була останньою дитиною і єдиною в сім'ї, хто мав можливість навчатися. Коли мені було десять років, мама розповідала мені про своє життя. Вона хотіла стати монахинею, але культура не дозволяла. Її історія надихнула мене і заохотила до покликання, яке я мав до того, як став священиком.
Коли мені виповнилося тринадцять років, я вступив до малої семінарії, але до того, як я закінчив навчання, моя мама померла. Я думала, що моє покликання не буде реалізоване, бо не було кому підтримати мене фінансово. Але я розповів про ситуацію настоятелю, і коли моя доповідь дійшла до єпископа, він вирішив підтримати мене. Тож він допомагає мені реалізовувати покликання різними способами, наприклад, просячи вашої підтримки.
Однак я не можу забути про допомогу, яку я отримую від фонду CARF. Це справді чудово, як члени фонду пропонують себе, щоб допомогти нам, не очікуючи нічого натомість. Враховуючи ту велику роботу, яку вони роблять, варто подякувати їм і молитися за них. Це також посилило моє відчуття покликання, коли я розмірковую над тим, як інші люди намагаються супроводжувати мене різними способами з наміром, щоб мені не бракувало чогось, що може змусити мене залишити покликання, яке я відчуваю як священик.
Нарешті, атмосфера Міжнародної семінарії Бідасоа, в якій я живу, всіх форматорів і співбратів-семінаристів, також дуже важлива для мене. Життя в міжнародному середовищі, де кожен має свій спосіб життя, також допомагає мені відчути вселенськість Церкви, що ми всі єдині у Христі.
Нехай Господь завжди благословляє вас у вашій праці та справах, які ви робите, щоб допомогти священичим покликанням".
