Маурісіо, 25-річний семінарист з Бразилії, ділиться своїм свідченням. "Мене звуть Маурісіо Сільва де Андраде, я народився 30 березня 1997 року. Я єдиний син Луїса Клаудіо Феррейри де Андраде та Флавії Соуза да Сілва, оскільки моя мати втратила дитину ще під час вагітності.
У 2001 році ми переїхали до Кампо-Гранде, столиці штату Мату-Гросу-ду-Сул, тому що мій батько був військовим. Я виріс і жив там, поки не переїхав до Риму.
"У мене вдома завжди були хороші приклади. Мої батьки були працьовитими і всіма улюбленими, чудовими прикладами для наслідування в моєму житті. Однак, хоча більшість моєї родини є християнами - я був охрещений у віці одного року в католицькій церкві, У моєму дитинстві ми не ходили до церкви, лише зрідка, на запрошення друзів моїх батьків, які також були протестантами. Ми рідко молилися разом вдома.
"Коли мені було близько 9 років, я почав викладати катехизацію, але зізнаюся, що, оскільки бесіди відбувалися в суботу після обіду, я вважав за краще бути з друзями, граючи у футбол. Я був відсутній багато днів і майже не робив того, що мені пропонували робити вдома. Я також не мав інтересу ходити на Службу Божу, мені це все здавалося дуже нудним. Тому, Зрештою, я покинув катехизацію і не прийняв своє перше Святе Причастя.
У той час у мене були дуже критичні уявлення про Церкву, тому що в моїй свідомості віра була чимось міфологічним і не пов'язаним з реальним життям, просто забобонами, і я дивився на релігійних людей з певним презирством. Як далеко я був від того, щоб стати семінариста з Бразилії".
"Поступово, в міру дорослішання - я був ще дуже молодим і з дуже обмеженим поглядом на світ - я прагнув мати менш принизливе уявлення про релігію. Що точно змінило моє життя, так це смерть батька в автокатастрофі. Мені було лише 12 років. Він був доброю, люблячою людиною, його всі любили... Тому мені було цікаво, куди він пішов після смерті, і чи мало сенс все, що він зробив у своєму житті.
І саме тоді я почала бачити світ з іншої перспективи, і релігія перестала бути чимось негативним. Я почав читати книги з католицької доктрини, щоб знайти відповіді на свої запитання.
На цій фотографії Маурісіо, семінарист з Бразилії, зображений з молитовною групою своїх університетських однокурсників, де його шлях до Бога зробив провидіння.
"Одного разу, повертаючись додому і проїжджаючи повз каплицю, я їхав автостопом і зустрів постійного диякона, який жив у моєму районі. На диво, він запитав мене, чи відвідував я катехитичні заняття, і я відповів, що відвідував, коли був дитиною, але кинув, бо мені було нецікаво.
Після моєї відповіді він дуже люб'язно запросив мене взяти участь у заняттях з релігії з молодими людьми мого віку, які готувалися до Конфірмації. Я прийняв запрошення. Цього разу я був налаштований зовсім по-іншому, я посвятився і нарешті прийняв Євхаристію та Миропомазання.
"Цей тренінг пробудив у мені велике захоплення католицькою доктриною, Настільки, що після прийняття таїнств, Я ніколи не переставав відвідувати недільну месу. Крім того, я не полишав молитовних груп з молоддю, молився вервицю і намагався відвідувати реколекції. Мене дуже цікавило все, що пов'язано з Церквою. Я знайшов нових друзів, які мені дуже допомогли і досі допомагають мені зростати у вірі.
"Коли я закінчив школу (я навчався у військовому училищі), я вступив до університету, все ще не розуміючи, чого я насправді хочу.тому що моїм єдиним особистим проектом була гра в баскетбол: я мріяв потрапити в НБА.
Я вступив на юридичний факультет Католицького університету Дона Боско. Я знав, що у мене буде можливість грати там в баскетбол, тому що іноді тренувався з університетською командою. У дитинстві я був частиною команди коледжу Дона Боско, обох салезіянських закладів. Мені ніколи не спадало на думку бути семінаристом. З роками ця мрія зіткнулася з реальністю: я зрозумів, що вона нездійсненна, так само як і стати професійним спортсменом.
"Саме в університеті моя хода з Богом зробила ще один, тепер уже більш радикальний, поворот. Незважаючи на виклики університетського середовища, на яке часто впливають скептицизм і релігійний індиферентизм, це все ще дуже складне середовище.І в загальному бразильському сценарії великої розбещеності Католицький університет дозволив мені значно зрости у вірі.
Ми, студенти, мали можливість брати участь у Святій Месі двічі на тиждень, а також могли відвідувати адорації перед Пресвятими Дарами в університетських каплицях, де раз на тиждень збиралася молодіжна молитовна група. Голод до Євхаристія зростала в мені, А також бажання частіше ходити до сповіді".
"Однак, як я вже пояснював раніше, я був молодою людиною, яка не мала визначеного життєвого проекту. Я покинув юридичний факультет і змінив курс. Я розпочав новий цикл з адміністрування у Федеральному університеті Мату-Гросу-ду-Сул. Там я також приєднався до щотижневої молитовної групи зі студентами. Там я знайшов чудову дружбу, яка наблизила мене до Бога. Ми створили католицький гурток в університетській бібліотеці, який приніс добрі плоди.
Мій шлях ставав зрозумілішим. Маурісіо, від мрій про НБА до виконання Божої волі як семінариста з Бразилії.
Маврикій з молодіжною молитовною групою.
"Коли мені було 12 років, помер мій батько, і я почав замислюватися над тим, де мені бути. Завдяки провидінню я знову почав відвідувати катехизацію, а в підлітковому віці прийняв Євхаристію та Миропомазання. Зараз я семінарист.
"16 червня 2019 року, на свято Матері Божої з гори Кармель, я вперше відвідав латинську месу з групою друзів з університету. Моїм наміром було отримати накладання лопатки і дізнатися трохи більше про цю літургію, яка була для мене чимось новим і викликала мою цікавість.
Наприкінці Служби Божої я зустрів єпархіальний семінарист, нині священикякий запросив мене відвідати семінарію. Я врешті-решт погодився, трохи з цікавості, але також через той неспокій, який я мав всередині себе щодо Божих речей.
"Згодом я записався на професійні зустрічі і познайомитися з семінарійним середовищем. У своїй парафії я спілкувався з салезіянськими семінаристами, деякі з яких є моїми друзями донині, хоча деякі з них вже покинули семінарію.
Одним із факторів, який мене вразив, було свідчення священичих форматорів семінарії, його любов до священства, його побожність і ревність у святкуванні Євхаристії. Мій розум відкрився, і я по-новому зрозумів священство, настільки, що почав серйозно сумніватися, чи Бог кличе мене на цей шлях, чи моє покликання - священство, хоча я дуже сумнівався і боявся такої великої і складної місії.
"Після багатьох профорієнтаційних зустрічей, частих візитів до семінарії, року духовного наставництва та безлічі запитань - процес тривав близько півтора року - я прийняв рішення вступати до семінарії. Я не був впевнений, що хочу стати священиком, але мав глибоке бажання виконувати Божу волю у своєму житті, довіряючи бути там, де Господь хоче, щоб я був, що дало мені багато спокою.
Моє рішення було виваженим: я покинув школу управління на другому курсі та оплачуване стажування. І це лише через кілька місяців після того, як я успішно пройшла п'ять державних конкурсів на стажування і стала стажистом у Суді штату Мату-Гросу-ду-Сул з контрактом ще на півтора року. Тож я відмовлявся від усього, щоб виконати Божу волю.
"У 2018 році я вступив до пропедевтичної семінарії архиєпархії Кампо-Гранде, і з дозволу мого єпископа того ж року розпочав навчання на філософському факультеті. Це був дуже напружений і складний час, оскільки я вивчав філософію і продовжував семінарські заняття та навчання. Наприкінці 2020 року, після закінчення курсу філософії, мій єпископ запропонував мені продовжити навчання та процес формування у Вічному місті, що було великою несподіванкою, але також великою честю та радістю отримати таку можливість.
Я поговорила з матір'ю, духовним наставником і форматорами і сказала "так" єпископу. У жовтні 2021 року, з деякими труднощами через пандемію, я нарешті отримав благодать проживати в Міжнародному церковному коледжі Sedes Sapientiae і привілей розпочати богословські студії в Папському університеті Святого Хреста, де зараз навчаюся на другому курсі бакалаврату з богослов'я.
"Як ви бачили, Моє життя, як і всі життя, складається з випадкових зустрічей. І провіденціальною є допомога моїх благодійників з Фонду CARF, не тільки у фінансовому сенсі - адже я тут завдяки вам, - але й завдяки вашій молитві та духовній близькості, що є фундаментальним для будь-якого семінариста та священика у світі!Muito ObrigadoМаурісіо, семінарист з Бразилії.
Джерардо Феррара
Закінчив історичний та політологічний факультети, спеціалізувався на Близькому Сході.
Відповідає за студентство в Папському університеті Святого Хреста в Римі.
